Посібник по прямій демократії та федералізму

Вступ

Я написав цей посібник для активістів, які прагнуть докладати зусилля для розбудови горизонтального самоврядування. Тут ви дізнаєтеся, як має функціонувати самоврядна організація, а також на основі чого повинна ґрунтуватися взаємодія між декількома такими організаціями в рамках повноцінної федерації.

Для того, щоб досягти успіху у справі створення дійсного самоврядування, необхідно освоїти теорію прямої демократії та федералізму. У цьому посібнику я навожу ключову термінологію, роз'яснюю фундаментальні правила, а також приділяю увагу типовим помилкам і забобонам, через які люди допускають помилки у побудові демократичної організації, або ж зовсім відмовляються від демократії як такої.

Спочатку я поясню правила прямої демократії на моделі унітарної організації, тобто такої структури, в якій всі її члени є колективними і рівноправними учасниками, а отже всі вони мають рівний доступ до прийняття всіх рішень. Про те, яким чином взаємодіють кілька таких незалежних організацій, я говоритиму в розділі «Федералізм». Я згадую тут відразу про федералізм, щоб ви заздалегідь не лякалися і не думали, що в прямій демократії немає ніякої автономії для малих суб'єктів і захисту їх від свавілля більшості. Усе це є.

Пряма демократія

Пряма демократія — це форма політичного устрою, в якій всі рішення можуть ініціюватися, формуватися і прийматися всіма членами організації, завдяки чому досягається максимальна рівноправність. Усі члени діють як рівноцінні співучасники. Пряма демократія, отже, є демократією в її дійсному та початковому розумінні.

Представницьке правління — це форма політичного устрою, в якій всі або більшість рішень ініціюються, формуються і приймаються прошарком представників, яких наділили правом вирішувати замість інших. Бувши широко відомою під назвою «представницька демократія», ця модель до демократії не має ніякого відношення. Представницьке правління не більше ніж одна з форм олігархії.

Щоб замість демократії не побудувати олігархію, необхідно чітко розуміти сутність обох цих систем та усвідомлювати чим одна відрізняється від іншої. Тому я вирішив структурувати мій посібник у такий спосіб, щоб роз’яснення основних правил прямої демократії супроводжувалося прямим порівнянням з правилами представницької олігархії.

Понятійний апарат

Почнемо з того, що пройдемося по всіх необхідних поняттях і дамо їм чіткі визначення. Вони будуть потрібні нам для побудови моделей, що наочно демонструють правила устрою горизонтальної організації.

1. Основні структурні елементи організації:

Три базові елементи, з яких вибудовуються всі організації — це домен, завдання і виконавець (див. Рис. 1).

Домен — певна зона впливу, діяльності або область, навколо проблематики якої відбувається прийняття рішень (загальна організація, робоча група, комітет, відділ, органи тощо);

Завдання — певне управлінське рішення всередині домену;

Виконавець — фахівець, який виконує завдання (рішення) певного домену.

Будь-яка організація може бути представлена у вигляді домену, усі її управлінські рішення — у вигляді завдань, а всі члени такої організації будуть виконавцями цих завдань (рішень) (див. Рис. 2).

2. Ієрархія доменів:

Вище ми розглянули максимально спрощений приклад організації. Вона зібрана з людей однієї спеціальності під спільне рішення одного типу завдань. Тепер додамо різноманітності і змоделюємо організацію, що включає в себе кілька відділів (доменів), в яких конкретні фахівці виконують різнопланові завдання.

Для цього нам знадобиться ввести два нових поняття, які допоможуть нам організувати кілька доменів в ієрархію — батьківський домен і субдомен.

На Рисунку 3 вище ми бачимо схему, в якій домени вибудувані в ієрархію. Домен 1 є батьківським доменом для всіх доменів. Домен 2 є субдоменом Домену 1, але в той же час батьківським доменом для Домену 3.

Батьківський домен — це такий домен, завдання якого поширюються на всі його субдомени.

Субдомен — це такий домен, завдання якого є спеціалізованими підзавданнями батьківського домену.

Субдомени символізують собою різні відділи (комітети) організації.

Наприклад (див. Рис. 4), домен «Організація» ставить глобальні завдання на рівні всієї організації. Усі члени організації виступають у ролі виконавців цих завдань.

Відділи «Кадри» і «Медіа» спеціалізуються на конкретних аспектах, необхідних для досягнення загальних завдань, поставлених всією «Організацією». Кожен член відділу «Медіа» є виконавцем завдань «Організації» і «Медіа», але не «Кадрів». Відділ «Ютуб» спеціалізується ще глибше на завданнях, поставлених вже не тільки «Організацією», але і відділом «Медіа».

3. Делегування замість представництва:

Щоб зрозуміти різницю між представницьким правлінням і прямою демократією, необхідно усвідомити, чим відрізняється делегування від представництва.

Представницьке правління — це устрій організації, в якій основні завдання формує та рішення приймає щодо їх виконання виключно клас представників, а всі інші члени усунені від можливості безпосередньо брати участь у цьому процесі.

Пряма демократія — це такий політичний устрій, в якому всі співучасники організації мають прямий доступ до формування всіх її завдань і прийняття рішень щодо виконання цих завдань.

Але як цього досягти? Адже всі члени організації не можуть мати ні часу, ні бажання, ні компетенцій для управління всіма процесами. Необхідний якийсь механізм передоручення управлінських рішень, який, своєю чергою, не позбавляв би нас прямого контролю і не закріплював владу за певною групою осіб. Такий механізм є, і він називається «делегування».

Делегування — це передача управлінських повноважень щодо формування завдань із збереженням права виконувати ці повноваження безпосередньо за бажанням (див. схему нижче).

Представництво — це передача управлінських повноважень щодо формування завдань без права виконувати ці повноваження безпосередньо (див. схему нижче).

Отже. У прямій демократії всі члени мають право ініціювати обговорення, пропонувати варіанти рішення і голосувати за будь-яке завдання безпосередньо. А також усі члени мають право відмовитися від участі в управлінні тим чи іншим процесом, передоручивши його іншим членам.

У представницькій системі член організації не має права керувати всіма завданнями організації безпосередньо. Замість цього він змушений обирати представників, які в свою чергу займаються управлінням. Отримати доступ до управління можна лише обравшись у представники самому.

Приклад. Є ви і ваш друг. І вам потрібно сходити в магазин. Ви просите свого друга сходити в магазин замість вас і принести вам щось, чого ви хочете.

Якщо при цьому ви зберегли право ходити в магазин самостійно, а також право самим вирішувати, що ваш друг зобов'язаний вам купити, то він — ваш делегат. Якщо ви не маєте права ходити в магазин самі, а ваші замовлення формує і виконує тільки ваш друг, то він — ваш представник. Неозброєним оком можна виявити головну загрозу — залежність від представника.

Примітка! Детальніше саму механіку делегування я розписую в розділі «Правила».

4. Рівноцінність і прозорість:

Два основоположні принципи прямої демократії — це принцип рівноцінності і принцип прозорості. За допомогою цих принципів організація дійсно стає простором, яким кожен учасник організації спільно володіє.

Принцип рівноцінності: всі члени організації мають рівний доступ до формування всіх завдань і прийняття всіх рішень.

Принцип прозорості: вся інформація всередині організації доступна всім членам.

Розглянемо два типи доменів, щоб зрозуміти що ці принципи означають на практиці (див. Рис. 5).

Відкритий домен — це такий домен, брати участь в управлінні яким може будь-який член організації нарівні з виконавцями цього домену. Всі обговорення всередині цього домену є результатом діяльності всього колективу. В управлінні таким доменом можуть на повній підставі брати участь навіть ті, хто в ньому не задійний безпосередньо. Це означає, що виконавці відкритого домену є делегатами, які виконують визначені організацією ролі.

Закритий домен — це такий домен, в якому сторонні члени усунені від управління, а всім розпоряджаються виконавці домену самостійно. Обговорення і прийняття рішень в такому домені проводяться закрито, тільки «серед своїх». Отже, у такому випадку виконавці закритого домену — це представники, контролювати діяльність яких набагато складніше.

Проілюструємо це наступним чином (див. Рис. 6):

Задача 1 — це загальне завдання всієї організації. У його формуванні можуть брати участь всі члени організації. Його виконавцями також виступають всі члени організації.

Задача 2 — це завдання відкритого домену. У його формуванні можуть брати участь всі члени організації. Але його виконавцями є тільки члени відкритого домену.

Задача 3 — це завдання закритого домену. У його формуванні можуть брати участь тільки члени закритого домену. Його виконавцями також можуть бути тільки члени закритого домену.

Цей приклад демонструє нам відмінності у формах контролю та участі між відкритими та закритими доменами, а також показує хто є справжнім господарем тих чи інших структур організації.

Виходить наступна картина (див. Рис. 7):

У випадку із Завданням/Задачею 2 всі члени організації беруть участь у його формуванні, після чого це завдання, як загальне волевиявлення всіх співучасників організації, направляється виконавцям. У такий спосіб забезпечується головна мета унітарної горизонтальної організації, в якій відносини контролю та участі у відкритому домені відповідають принципам кооперативного співволодіння. Усі члени організації є господарями — рівними співучасниками відкритого домену.

У випадку із Завданням/Задачею 3 у членів організації немає прямого контролю на формування завдання. Домен повністю автономний і сам формує свої завдання, після чого сам їх і виконує. Усе, що залишається рядовим членам організації — це вибори представників, які пообіцяють формувати завдання в інтересах виборців. Прямий контроль відсутній, а тому відносини контролю та участі тут зовсім інші. Власниками закритого домену є самі члени закритого домену, а не всі члени організації.

Примітка! Закриті домени самі по собі не суперечать прямій демократії та самоврядування. Навпаки, вони є необхідними елементами для побудови вільного суспільства. Про те, як правильно їх використовувати, ми поговоримо в розділі «Федералізм». Зараз же ми розглядаємо те, до чого призводить їх некоректне застосування в рамках унітарної організації.

Помилки при побудові самоврядування в унітарній організації:

Головна помилка, яку можна зробити при побудові демократичної організації — це створення закритого домену, що керує організацією (див. Рис. 8).

Ніколи так не робіть за жодних умов. Це грубе порушення правил прямої демократії. Ні в унітарній організації, ні у федерації, що складається з декількох таких організацій, ніколи не можна створювати закритий домен на основі обраних для управління всією організацією представників.

У горизонтальній унітарній організації ієрархія доменів будується таким чином, що батьківський домен завжди залишається в пріоритеті. При створенні закритого керівного домену ця структура перевертається догори дриґом. У такому випадку у нас є якийсь закритий виборний орган влади, який формує основні завдання для всієї організації, а все, до чого зводяться партисипативні можливості рядових членів, — це брати участь у виборах представників до керівного органу.

Тобто баланс відносин участі та контролю з цього моменту різко зміщується на користь олігархічного управління, оскільки справжніми власниками організації стають члени керуючого домену (див. Рис. 9).

Наступна помилка полягає в побудові відділів організації у вигляді закритих доменів.

На Рисунку 10 праворуч ми бачимо типове недорозуміння, яке будують за натхненням люди, які не опанували теорію прямої демократії. Організація «Дурак» — це набір закритих доменів. Таку структуру характеризує низька підзвітність діяльності організації перед її власними членами. У ній присутня величезна кількість перешкод на шляху до злагодженої роботи колективу.

На додаток до цього, організація «Дурак» керується не принципом «знизу догори», а принципом «згори донизу». Керівний владний орган, що складається з представників та які представляють меншість організації, отримує владу над формуванням завдань і прийняттям рішень щодо функціонування всіх доменів, завдяки чому він має контроль над діяльністю всієї організації.

Схема організації «Молодець» — це взірець того, як повинна виглядати унітарна організація на основі прямої демократії. Усі домени організації повинні бути відкритими.

Які цілі ми переслідуємо?

Наша головна мета — це побудова такої організації, кожен аспект якої буде повністю визначатися всіма її членам. Тобто створення таких відносин контролю та участі, де кожен член колективу має доступ до формування та вирішення всіх завдань організації.

Горизонтальна самокерована організація — це така структура, де кожен її член виступає в двох іпостасях. Він одночасно і співучасник, і виконавець. На правах співучасника він формує рішення, яке беруться виконувати ті чи інші фахівці/виконавці з відповідних доменів. Як виконавець, цей фахівець в самокерованій організації підпорядкований загальним рішенням всіх членів організації.

Така структура створює умови для максимального подолання відчуження всередині організації, а також умови для максимального саморозвитку кожного її члена. Маючи можливість вникнути в усі тонкощі роботи своїх колег, кожен співучасник не буде замикатися лише на своїй конкретній діяльності.

Подолається експлуатація. Жодне рішення не можна прийняти за спиною організації. Усі люди в такій системі вчаться керувати, а не тільки підкорятися.

Правила

Перелічимо всі необхідні умови для побудови самокерованої організації:

1. Усі домени організації повинні бути відкритими:

Кожен член організації, незалежно від того, в якому домені він відіграє роль виконавця, повинен мати прямий доступ до формування та вирішення всіх завдань всіх доменів. Завдяки цьому досягається колективне співволодіння організацією. Дотримується принцип прозорості (Рис. 11).

2. Одна людина — один голос:

Усі члени мають рівну вагу у формуванні всіх завдань організації, незалежно від того, в якому домені вони виконавці. Фахівці не повинні мати переваги у формуванні завдань свого домену. Дотримується принцип рівноцінності (див. Рисунок 12).

3. Делегування:

Отже. Найважливіша частина.

Кожен член організації має право відмовитися брати участь у формуванні будь-якого завдання, делегувавши це право всім іншим в рівній мірі (див. Рис. 13).

Делегування прирівнюється до того, що людину влаштовує будь-який з варіантів і вона довіряє своїм колегам у прийнятті будь-якого рішення. Скільки б не було тих, хто делегував, рішення формується і приймається тими, хто активно вибрав сторону в голосуванні. У цих людей є мандат на прийняття цього рішення для всієї організації від усіх, хто делегував їм повноваження.
 

Голосування по всіх завданнях будуються наступними способами.

Перший спосіб: 

Питання.

Варіанти відповіді:

— За

— Проти

— Делегую

Другий спосіб.

Питання.

Варіанти відповіді:

— За варіант 1

— За варіант 2

— За будь-який варіант

— Проти всіх

— Делегую

Не рекомендується виносити на голосування питання з більш ніж двома варіантами. Ще краще намагатися зводити всі голосування до першого способу.

4. Активні і пасивні члени:

Для того щоб членам організації не доводилося відстежувати всі завдання, які їх не цікавлять, і кожен раз в ручному режимі не делегувати ці завдання іншим членам, існує механізм делегування за замовчуванням.

Кожен член організації може заздалегідь вказати домени, в управлінні якими він хоче брати активну участь, а де готовий відсторонитися від управління і покластися на колег. Створюються два статуси — активних і пасивних (див. Рис. 14).

Активні — це ті члени організації, які відкрито висловили бажання брати участь у всіх голосуваннях домену, що їх цікавлять. Члени зі статусом «Активний» зобов'язані голосувати з усіх питань доменів, в яких вони обрали для себе такий статус. Якщо є питання, яке активного учасника не цікавить, то він повинен делегувати його вручну.

Пасивні — це ті члени організації, які висловили бажання не брати участь в управлінні тим чи іншим доменом. Тобто за замовчуванням члени зі статусом «Пасивний» делегують всі питання цього домену. Вони довіряють іншим членам організації. При цьому пасивні учасники зберігають за собою право вільно голосувати з питань, що їх цікавлять.

Тобто активні і пасивні учасники — як інь і янь. Для тих, хто розуміє, що в якомусь домені (робочій групі, комітети, відділі тощо) вони хочуть брати активну участь і лише зрідка утримуватися — є статус активної участі. Для тих, хто розуміє, що в якомусь домені вони не хочуть брати активної участі і лише іноді голосувати з питань, що їх цікавлять — є статус пасивної участі.

Статус обирає собі сама людина. Достатньо лише повідомити про це відповідний домен. Ніхто не може перешкоджати переходу людини з активних в пасивних і навпаки.

Для кожного домену складається список його активних учасників. Активним учасникам будуть нагадувати про те, які завдання формуються і відстежуються в цих доменах, і вимагати, щоб вони проголосували з наявних питань. Пасивних учасників заочно занесуть до делегованих.

5. Як проводити обговорення:

Кожен раз, коли в домені ініціюється обговорення щодо формування певного завдання, про це обов'язково інформується весь актив домену. Якщо завдання не може бути розроблене або вирішене в рамках субдомену, воно виноситься на обговорення в батьківський домен.

Усередині нашої організації немає стін. Кордони між відділами скоріше схожі на лінії, проведені палицею на піску. Це означає, що потенційно будь-яке завдання навіть найменшого субдомену може привернути увагу всієї організації. Тому вироблення правильної оргкультури проведення обговорень важливе для самоврядної організації.

Обговорення можуть бути текстовими і голосовими. Ключ до успішного проведення і тих, і інших — грамотна модерація.

Текстові обговорення

Ініціатор обговорення виносить на розгляд якусь пропозицію або проєкт. Усі бажаючі починають залишати свої коментарі.

Завдання модерації полягає в тому, щоб стежити за тим, щоб дискусія не розтягувалася даремно. Слід видаляти повторювані коментарі. Також корисно буде при затягнутій дискусії проводити її коротке резюмування з перерахуванням найбільш значущих аргументів всіх сторін. У наші дні їх можна робити не тільки вручну, але і за допомогою нейромереж, вивантаживши в них листування і попросивши їх зробити компіляцію.

Голосові обговорення

Не варто віддавати перевагу круглим столам, де всі висловлюються по черзі. У них легко втратити нитку розмови, не дочекавшись черги. Для голосового обговорення краще підійде формат дебатів, коли презентуючий пропозицію або проєкт і найзапекліші критики спілкуються безпосередньо. Якщо сформованої опозиції немає, можливий формат, коли всі задають презентуючому питання по черзі через раз, повертаючи слово та даючи можливість відповісти на всі питання.

Примітка!

Важливо позбутися уявлення, що всі суперечки можна вирішити приведенням всіх і кожного до прийняття однієї істинної точки зору. І що для цього просто потрібно посперечатися ще «трохи», і так до нескінченності. Як правило, люди формують свою думку вже на етапі знайомства з запропонованою ініціативою, або на ранніх етапах обговорення. Далі суперечки ведуться лише з метою відстояти свою позицію.

Не слід розуміти це застереження як твердження про те, що люди не змінюються. Якраз навпаки, демократія будується саме на переконанні, що люди здатні змінюватися і змінювати інших. Важливо знайти здоровий баланс, намагатися не відступати від принципових моментів і при цьому зберігати доброзичливу атмосферу в колективі. Досягти цього можна тільки через практику. Так що нехай вас не лякає, що спочатку може вийти трохи незграбно. Дорогу подолає той, хто йде.

Ще одне зауваження!

Всупереч поширеній помилці, демократія — це не диктатура більшості. Структура, яка не цінує думку меншин і блокує реалізацію їхніх проєктів, приречена на занепад і смерть.

Якщо якийсь проєкт, що був висунутий меншістю, не суперечить інтересам більшості, то можна прийняти його і дозволити меншості втілити його своїми силами. І тільки в тих випадках, коли альтернатива неприпустима і компроміс неможливий, приймається схвалене більшістю членів. рішення.
 

Теоретичне обґрунтування та потенційна критика

У цьому розділі обговоримо, чому ж все-таки ми будуємо нашу організацію саме так, а не ніяк інакше. До того ж відповімо на потенційні претензії скептиків і недоброзичливців.

1. Тому що хочемо:

Спершу хочеться коротко зазначити, можливо, безглузду, але насправді принципово важливу річ. І цю річ неможливо довести науково. Її легко недооцінити, випустити з уваги як само собою зрозумілу. Мова йде, звичайно ж, про свободу.

Потрібно розуміти, що які б аргументи на користь свободи не існували, немає ніякого писаного чи неписаного закону про те, що її повинні бажати всі. Урешті-решт все впирається у вибір.
Вибір людини не бути ні рабом, ні гнобителем. Вибір взяти на себе відповідальність за себе і організацію.

Від свободи можна відмовитися. І це теж вибір. Який би вибір ми не зробили, наука може пояснити нам лише його наслідки. Але навіть якщо наслідки відмови від свободи жахливі, знайдеться чимало людей, які готові зробити такий вибір. Якщо в людині немає поваги ні до себе, ні до оточуючих, то ніякі аргументи про переваги прямої демократії не вплинуть на неї.

І навпаки, саме пробудження в людині почуття власної гідності, а також поваги до автономії оточуючих особистостей, можуть стати головними і вирішальними аргументами на користь горизонтального самоврядування. Цей вибір робиться найчастіше до будь-яких раціональних обґрунтувань. І якщо людина зробила цей вибір, подальші аргументи на користь ефективності прямої демократії стають корисним підмогою.

2. Захист від сегментації організації:

Закриті домени створюють умови для утворення у членів кожного домену особливих групових інтересів, які можуть почати розходитися з інтересами інших членів організації. Низька прозорість і відсутність прямого контролю за рішеннями може привести всю структуру до дезорганізації і сегментації. У закритій ієрархічній структурі сегментація відбувається відразу в двох вимірах — по вертикалі і по горизонталі (див. Рис. 15).

Вертикальна сегментація

Ієрархічна структура приречена на появу в ній політичного класу експлуататорів та гнобителів. Вона створює безглузді перешкоди на шляху низового волевиявлення. Навіть якщо терміни перебування у владному органі обмежені, саме його існування блокує можливість всім членам одночасно керувати всіма процесами, що, в свою чергу, сприяє розвитку аполітичності.

У результаті утворюється каста, клас людей, які хоча, можливо, й змінюють один одного час від часу, але які все одно починають займатися переважно або виключно управлінням. У той же час знизу формується аморфна маса, в якої атрофується здатність до управління. І це порочне коло лише поглиблює пасивність, апатичність та нездатність до самоорганізації серед численної кількості членів організації під час кожного відтворення повторного циклу замкнутого кола.

Саме тому представницьке правління — це олігархія. З самого виникнення демократії, ще в античності, вибори представників ніколи не мали до неї ніякого відношення. Вибори — це олігархічний інструмент, процес передачі влади меншості. Демократія не передбачає жодної передачі влади з формування та вирішення завдань.

Горизонтальна сегментація

Механізм той самий. І він також добре працює на роз'єднання структурних одиниць організації між собою по горизонталі. Кожен відділ отримує можливість діяти в своїх інтересах, приймаючи за спинами колег непопулярні рішення і приховуючи інформацію про внутрішній стан.

3. Максимальна репрезентативність:

Репрезентативність — це показник, що відображає, з якою точністю мала група представляє інтереси великої групи. У нашому випадку він позначає те, з якою точністю субдомен відображає волю членів батьківського домену або всієї організації.

Ось яка ситуація відбувається в закритому домені (Рис. 16):

У формуванні та вирішенні завдання можуть брати участь тільки члени домену. Решта членів організації усунені. На прикладі з рисунку ми бачимо, що «За» завдання проголосував один голос, а дві —  «Проти». Рішення не пройшло.

Але чи відображає така ситуація настрої всіх членів організації? Розглянемо, як виглядатиме ця ситуація в відкритій системі (див. Рис 17):

Усі співучасники організації взяли участь у формуванні завдання для виконавців. У результаті ми отримали п'ять голосів «За» і два голоси «Проти».

Закриті домени мають високу ймовірність прийняття рішень, що суперечать волі членів організації. Відкриті домени повністю усувають цю проблему.

4. Сприятливе середовище для особистісного зростання:

Неможливість прийняти рішення за спиною колег призводить до необхідності пояснювати кожне рішення всім, хто ним цікавиться. Завдяки цій особливості кожен член організації має можливість вникнути в усі тонкощі роботи всіх фахівців/виконавців, за допомогою чого вони будуть здатні краще розуміти і цінувати роботу колег. Ця система також може стати фундаментом для частішої ротації обов’язків всередині організації, що своєю чергою може вирішити проблему вигорання її членів.

5. Компетентність:

Виникає питання. Якщо всі члени організації можуть приймати рішення нарівні з фахівцями, чи не створює це ризик прийняття неправильних рішень?

По-перше, слід розуміти, що у величезної кількості питань не може бути «правильних» відповідей за визначенням. Пофарбувати стіни в червоний або синій колір? Зварити суп або зробити салат? Поїхати на море, чи вирушити в гори? Тут немає правильних відповідей. Лише уподобання людей, які ми зобов'язані врахувати.

По-друге, потрібно пам'ятати, хто на кого працює. Чи вирушили ви до лікаря, чи викликали сантехніка — фахівець/виконавець працює на вас. Він може запропонувати вам варіанти та рекомендації, але остаточне рішення залишається за вами.

По-третє, люди не живуть у вакуумі. Вони спілкуються між собою, а також мають доступ до інтернету. Завдяки цьому колектив не тільки може черпати інформацію від своїх фахівців, але і поставити їхню компетенцію під сумнів.

По-четверте, не забуваємо, хто призначив фахівців у їхню сферу з самого початку. Це зробив саме колектив. Отже, певний відсоток довіри до фахівців у нас присутній за замовчуванням.

6. Гарантії:

Але все-таки, де гарантії, що більшість не помилятиметься? І де гарантії, що всі не відмовляться брати участь в управлінні і правляча верхівка не виникне сама по собі? Відповідь на ці питання одна: ніде. Але ця відповідь також справедлива для інших систем правління. Де гарантії, що обрані представники виконуватимуть волю більшості? І якщо більшість помиляється, то де гарантії, що вона обере правильних людей?

Гарантії — це міф. Їх не існує в природі. Якщо вам потрібні гарантії, значить вам потрібен гарант — третя особа, на яку ви просто хочете звалити відповідальність. Саме про відповідальність потрібно говорити замість гарантій.

Наприклад, за помилкове рішення в прямій демократії розплачується колектив. Тобто відповідальність і наслідки його рішень лягають насамперед і безпосередньо на нього. Це створює найсильніший мотиваційний стимул приймати рішення собі на благо. На колектив лягає й відповідальність вирішувати наслідки помилок, якщо такі сталися. Помилки представників, як правило, лягають на виборців, що не стимулює представників оперативно їх виправляти.

Якщо ж більшість у прямій демократії відмовляється від своєї участі в управлінні, то вона робить через механізм делегування. Більшість вибирає не брати участь, і цей вибір потрібно поважати. Розрахунок йде на те, що апетит прийде під час їжі. Люди, перед якими не буде стояти жодних бар'єрів у керівництві своєю організацією, будуть втягуватися в управління у своєму темпі. А позитивні результати участі в управлінні будуть підкріплювати цей досвід, залучаючи людей. Якщо згадувати стародавню мудрість, то можна сказати, що в такому випадку ми підводимо осла до води, але не змушуємо його пити.

Яка б кількість людей не відмовлялася брати участь в управлінні, більше тієї кількості, що погодилася, ви не отримаєте фізично. Створивши з цих активних людей закритий орган влади, ви лише закриєте дорогу тим, хто хотів би приєднатися пізніше. Наша ж мета — знижувати поріг входження.

7. Швидкість прийняття рішень:

Існує думка про те, що швидкість прийняття рішень в демократії досить низька. Це теза часто наводиться під час бажання виправдати ієрархії. Як правило, наводять як приклад вождя, який моментально може прийняти рішення та якого протиставляють загальним зборам усіх членів, які можуть тривати значно довше.

По-перше, давайте зазначимо, що в таких прикладах горезвісна швидкість досягається на шкоду компетенції, а також на шкоду інтересам членів організації. І така швидкість нам не потрібна.

По-друге, прихильники ієрархій не розуміють механіку делегування, а тому перебільшують кількість необхідних людей для прийняття рішення за умов демократії.

По-третє, швидке рішення може бути прийняте колективом будь-якого розміру. Воно обмежене не кількістю людей, а часом, відведеним на вибір. І найголовніше — це рішення може бути проміжним, тимчасовим. Члени організації можуть переглянути його під час подальшого обговорення.

Пряма демократія забезпечує нам максимально прозорий та широкий розголос про термінову ситуацію, що відрізняє її від закритої організації, де інформація про проблему поширюватиметься значно повільніше. Колективний розум забезпечує ж нам якнайшвидший підбір аргументів і вироблення рішення від усіх членів.

8. А якщо пожежа?

Переважна більшість рішень у будь-якій організації не є екстреними, а багато організацій з такими ніколи не стикаються. Але все ж, якщо ми зайняті таким видом діяльності, який передбачає екстрені ситуації, то підготовка алгоритмів реагування на них також проводиться заздалегідь у штатному режимі. Тобто ми вже будемо знати, що робити в разі пожежі заздалегідь, і приступимо до дій згідно з інструкціями, а не будемо проводити нараду про те, чи потрібно її взагалі гасити.

Якщо ж ми зіткнулися з екстреною ситуацією і у нас немає наперед підготовлених сценаріїв її вирішення, то, як і в будь-якій іншій системі, ми будемо змушені діяти за обставинами. Багато що залежить від винахідливості та ініціативності окремих членів.

Але ця винахідливість і ініціативність не існують у вакуумі. Вони ґрунтуються на відкритості та злагодженості нашої структури, що дозволяє якнайшвидше отримати відгук і надати допомогу.

Тобто в разі цієї самої пожежі, до якої ми не підготувалися заздалегідь, ініціативна меншість може прийняти рішення виходячи з обставин. А коли екстрена фаза пройде, організація проведе розбір польотів, на якому вже в плановому порядку члени організації проведуть рефлексію щодо прийнятного екстренного рішення. Під час такої рефлексії вони можуть вирішити прийняти це рішення як правильне, допрацювати його, або скасувати та запропонувати інше.

У цілому всі ці аргументи про екстрені рішення, за допомогою яких людей переконують відмовитися від демократії, виглядають завжди максимально безглуздими. Припускати, що організація повинна функціонувати так, ніби вона розташована постійно біля жерла вулкану і щодня стикається з форс-мажорами, вивести з яких може тільки мудрий і рішучий вождь — верх дурості.

Якщо про щось і свідчить такий підхід, то це про відсталість і некомпетентність організації. Як уже зазначалося вище, більшість організацій з такими форс-мажорами не стикається взагалі. Їхнє значення роздувається для того, щоб за допомогою цих страшилок переконати більшість у розумності відмови від своїх прав і демократичної співучасті.
 

Федералізм

У попередній частині я пояснював основні правила прямої демократії на прикладі устрою унітарної організації, в якій всі члени є рівними учасниками. У цьому розділі я розгляну те, як налагодити взаємодію між декількома подібними автономними структурами для побудови повноцінної федерації.

Основні терміни:

Федералізм — це така форма політичного устрою, в якій кілька незалежних суб'єктів створюють простір для вирішення спільних (міжорганізаційних) питань, зберігаючи при цьому повну автономію у вирішенні своїх внутрішніх (внутрішньоорганізаційних) питань. Якщо ми переведемо це визначення на описаний мною раніше понятійний апарат, то отримаємо наступне визначення:

Федерація — це батьківський домен, що включає в себе кілька закритих субдоменів (див. Рис 18).

Усі члени закритих доменів мають прямий і рівний доступ до формування та вирішення всіх завдань/задач федерації. Але доступ до завдань кожного закритого домену мають тільки його учасники. Тобто управління будується по висхідній — знизу догори. Спускання рішень згори донизу або по горизонталі неможливе. У такій спосіб досягається незалежність низових осередків федерації.

Багатоступеневі федерації

Федерація може складатися як з унітарних організацій, так і з декількох менших за розміром федерацій (див. Рис 19).

Принцип той самий. Усі члени Федерації 1 на рівних беруть участь у формуванні та вирішенні її завдань. Завдання Федерації 2 і Федерації 3 формуються тільки членами відповідних федерацій. А домени управляються автономно.

Приклад:

Багатоквартирний будинок з декількома під'їздами. Кожна квартира — це автономний осередок як по відношенню до під'їзду, так і до всього будинку. Це означає, що у себе в квартирі всі рішення приймають її власники. Мешканці під'їзду або будинку не можуть вказувати власникам квартири, в який колір їм у себе пофарбувати стіни.

Під'їзд представляє собою автономну федерацію на рівні будинку. Мешканці сусідніх під'їздів не можуть вирішувати, в який колір фарбувати стіни в під'їзді, в якому вони не живуть. Це рішення можуть прийняти тільки мешканці цього самого під'їзду.

І тільки в питаннях, що стосуються всього будинку, рішення приймають всі його мешканці.

Федеральні виконавчі органи

Завдання, що формуються для федерації її автономними осередками, так само як і в окремій унітарній організації, можуть бути численними, різноманітними і регулярними. Отже, для їх виконання можуть знадобитися спеціалізовані домени (робочі групи, виконавчі комітети тощо), в яких люди працюють на постійній основі. Ці виконавчі домени федерації в обов'язковому порядку повинні бути відкритими.

На Рисунку 20 зображена федерація з трьох автономних організацій, які спільно володіють загальним медійним ресурсом і охоронною організацією. Виконавці відділів «Медіа» та «Охорона» у федерації виступають делегатами з організацій 1, 2 і 3, а тому завдання для їхніх відділів формують безпосередньо всі співучасники федерації.

Помилки та загрози при побудові федерації

Так само як і в унітарній організації, помилками при побудові федерації можна вважати створення федеральних виконавчих органів у вигляді закритих доменів, а також виборного представницького керуючого органу для цих доменів.

У разі, якщо домени «Медіа» та «Охорона» закриті, вони перестають бути під демократичним контролем організацій 1, 2 і 3. У такому разі вони стають повноцінними суб'єктами федерації, здатними формувати самостійно свої завдання та їх вирішення незалежно від інтересів організацій, що побудували федерацію.

За наявності керівного представницького органу влади всі закриті домени (незалежні осередки федерації) позбавляються своєї суб'єктності. Обирана меншість отримує владу формувати і спускати згори завдання та рішення всім організаціям, а також доменам «Медіа» і «Охорона». У такому випадку федерація стає структурою під олігархічним управлінням (див. Рис. 21).

Федералізм і унітаризм

У першій частині цього посібника на прикладі унітарної горизонтальної організації ми говорили про те, що закриті домени — це погано. Вони дроблять єдину структуру на безліч незалежних підсистем. У розділі, присвяченому федералізму, ми розглянули коректне використання закритих доменів, завдяки яким можлива автономія локальних колективів в рамках федерації.

Можуть виникнути закономірні питання: де проходить ця межа, за якою автономія структурних одиниць організації з блага перетворюється на шкоду? Чи можемо ми побудувати єдину організацію із закритих доменів? І чи можемо ми побудувати федерацію, користуючись виключно відкритими доменами? Перш ніж відповісти на ці питання, потрібно дати визначення тому, що таке власність.

Власність — це ставлення між людьми до предметів як таких, що належать комусь. Коли більшість людей в якійсь спільноті згодні, що якийсь предмет належить певній особі або групі осіб, то цей предмет починає належати йому або їм.

Власність може бути приватною або колективною. Кожна людина може бути вбудована в множинні відносини власності одночасно. Ми можемо володіти одними речами одноосібно, іншими спільно з невеликою групою, третіми разом з великою групою людей.

Унітарна організація — це така структура, яка знаходиться в колективному рівноправному співволодінні всіх її членів, тобто всі члени такої організації її рівні співучасники або співвласники. Тому всі домени в такій організації повинні бути відкритими. Якщо такого співволодіння/співучасті немає, тоді умова колективного доступу до формування всіх завдань не буде дотримана.

Федерація — це структура, що утворена з незалежних одиниць (локальних колективів) для вирішення спільних завдань/задач. Закриті домени федерації можуть перебувати у приватній власності або у власності малих колективів. Але жоден член закритого домену не може мати влади над власністю інших осіб з їхніх закритих доменів.

Тепер відповімо на питання: чи можемо ми побудувати закриту роздроблену організацію? Або абсолютно прозору федерацію?

Звичайно ж можемо. Ми можемо все, що захочемо. І якщо всіх членів тієї чи іншої структури влаштовують встановлені відносини власності, участі та контролю, то вони вільні їх дотримуватися. Просто в такому випадку, згідно з нашою термінологією, закрита організація буде федерацією, а не унітарною структурою. І навпаки, федерація перетвориться на унію.

Приклад:

Згадаймо наш багатоквартирний будинок з декількома під'їздами. Якщо всі мешканці будинку захочуть, щоб всі домени цієї структури стали відкритими, то вони отримають колективний контроль над особистим простором кожного мешканця. Під'їзд або весь будинок зможе вирішувати, в який колір повинні бути пофарбовані стіни в кожній окремій квартирі. Якщо мешканців така форма контролю влаштовує, то так тому і бути.

Так само і з організацією. Її теж можна побудувати за федеративним зразком. Усі домени отримають автономію. З власності одного колективу організація перетвориться на власність декількох колективів або окремих осіб.

Тому важливо зрозуміти чого хочете саме ви, оскільки врешті-решт все впирається у вашу волю і вибір.

Оригінальна публікація: https://syg.ma/@kaolin-sama/pryamaya-demokratiya-i-federalizm-rukovodstvo

Переклав і відредагував: Денис Хромий

Візуальне оформлення: «Дайз»